Знахідки
Вперше рештки австралопітека були знайдені у 1924 році на півдні Африки в Таунгі (ПАР) і описані у 1925 році Робертом Дартом: скроня маляти, відомого як «Бебі із Таунга», дозволила зробити висновок, що австралопітеки були прямоходячими. Ця знахідка віднесена до виду австралопітеків африканських.
Видатні відкриття в ущелині Олдувай зробили Луїс і Мері Лікі, які відкрили не тільки скроні та інші кістки австралопітеків, а також кам'яні знаряддя. Відкриття сім'ї Лікі у 1959—1961 роках були переломними у визнанні австралопітеків як ланки, що пов'язує приматів і людей, а Африки як колиски людства.
30 листопада 1974 року Дональд Джохансон знайшов у пустелі Гадар в Ефіопії, найповніші із всіх коли-небудь знайдених, рештки австралопітека, що були названі учасниками експедиції — Люсі: фрагменти скроні, нижня щелепа, ребра, хребці, кістки рук, ніг, тазові. Загалом в Гадарі у 1973-1977 роках було виявлено більше 240 рештків гомінід, що належали не менш ніж 35 особинам. За цими знахідками був описаний вид австралопітек афарський.
В Летолі знайдений ланцюг слідів австралопітека, що пройшов по свіжому попелу з вулкану. Під палким сонцем сліди закам'яніли, новий попіл їх засипав, а через 3 млн. років співробітники Мері Лікі їх розкопали.
Із нещодавніх знахідок помітною є так звана Донька Люсі (Ефіопія, 2000) — скелет молодого австралопітека афарського, який скоріш за все належав трьох-річній дівчинці, яка жила 3,3 млн років тому.
Характеристика
Австралопітеки — двоногі наземні примати. З людиною їх споріднює слабкий розвиток щелеп, відсутність великих іклів, хватальна кисть з виступаючим великим пальцем, опорна стопа. Значний об'єм мозкової коробки (400—500 см³), вкорочена лицева частина черепа, будова зубів, вертикальна хода та інші особливості поставили австралопітеків в число можливих безпосередніх предків людини.
Австралопітеки були всеїдні. Для нападу та захисту використовували кістки тварин, палиці, каміння; можливо, найбільш розвинені види вміли їх дещо обробляти. Раймонд Дарт вважав, що австралопітеки були активними мисливцями на павіанів і інших великих тварин. Нові дані показують, що австралопітеки вели зовсім інший спосіб життя і часто самі ставали жертвами хижаків, в тому числі птахів.
Мозок
За абсолютною величиною мозкової порожнини (400-500 см³) австралопітеки не набагато відрізняються від шимпанзе, а горилам дещо поступаються, останнє пояснюється невеликими розмірами тіла австралопітеків. Але за відносними розмірами мозку, вони, вірогідно, перевершували всіх гомінід, — вимерлих і сучасних.
|